Жінка, яку стер Всесвіт

Після війн, імперій, пророцтв і сил, здатних вирішувати долю цілих цивілізацій, José Monteiro відкриває те, чого не врятує навіть уся могутність Всесвіту: час. «Жінка, яку стер Всесвіт» — поетична збірка, події якої відбуваються після Фіналу A «Початку кінця: Останній подих людства — Суд богів». Вона простежує стосунки José та Brunix через кохання, родину, останні години однієї реальності й пам’ять, що залишається, коли все інше зникає. Упродовж 365 днів José намагається робити те, про що забував більшу частину життя: жити. Не як Montarion, не як рятівник і не як людина, здатна протистояти Всесвіту, а просто як José — поруч із коханою жінкою та дітьми, з якими він створив неможливе життя. Та коли Всесвіт змінюється, Brunix зникає з Історії. Місця, міста й зорі залишаються, але її не пам’ятає ніхто, крім José. Вірші про два світи, що навчилися торкатися одне одного, їхній останній рік, народження родини, кілька годин вічності та самотність єдиної людини, яка пам’ятає стерте Всесвітом життя, перетворюють Фінал A на інтимну подорож крізь кохання, втрату, пам’ять та існування. Можливо, забуття — спосіб вижити. José не мав цього привілею. Всесвіт забув Brunix. Він — ні. Поетичний твір Montarion Universe. Увага: події відбуваються після Фіналу A й містять важливі спойлери до нього.